Друк

Без коріння саду не цвісти

    Городище літописного міста Возвягель...

Колись тут жили і працювали наші предки, створюючи матеріальні і культурні цінності. Тут протягом віків линули ласкаві материнські пісні, дбайливо зберігалися традиції та звичаї, вимріювалося щасливе майбутнє. Ми, нащадки тих людей, повинні знати докладну історію свого родоводу.

     Відкриття багатьох зарубіжних і вітчизняних археологів свідчать про те, що саме Україна була прабатьківщиною арійських племен (V раса білих людей), які заклали основи європейської культури і мови. Вивчення курганів-могил („степових пірамід”), поховань, святилищ, обсервацій, найдавніших календарів біля Кременчука і у Переяславі переконують вчених, що арії жили в Подніпров’ї.

Цілком вірогідно, що арійські племена жили і на річці Случ – притоці Горині, яка впадає у Прип’ять – річку басейну Дніпра.

Кам’яні глиби біля городища Возвягеля нагадують оброблені камені, з яких арії будували свої святилища. До речі, у 1926-1928 р.р. відомий археолог І.Ф.Левицький дослідив у селах Суємці (Баранівський район), Анета, Кикова мегалітичні поховання у кам’яних гробницях.Свідоцтвом проживання тут аріїв є і той факт, що довгий час на Послуччі зберігалась традиція трупоспалення. Наші пращури опирались прийняттю християнства, довго зберігали свою прадавню язичницьку віру. А лінгвістично-філологічні дослідження санскриту (прадавня мова аріїв, яка дійшла до нас через чудові писемні пам’ятки, що були знайдені в Індії) у порівнянні з українською мовою дійсно вражають.

Так, слово „звягіль” у санскриті відомий львівський санскритист В.Кобелюха перекладає так:”ЗВЯ” – свя-то;”ГЕЛЬ, ГЕЛІ, ГЕЛІКА” – сонце.Свято Сонця!
     Звягель – Свято Сонця – Великий День Великого Бога Сонця!
     Назву „Україна” можна перекласти з санскриту у двох варіантах:

  1. ВЕЛИЧЕЗНА МОГУТНЯ ДЕРЖАВА;
  2. ВЕЛИЧЕЗНА МОГУТНЯ ВОЛОДАРКА СОНЦЯ.

„Україна для українця – це і Мати-Земля, і Мати Небесна, і Володарка Сонця.Тому Звягель – не просто Свято Сонця, але й свято України - Володарки Сонця, Берегині та Володарки української землі, українського народу”, - робить висновок професор Донецького державного інституту штучного інтелекту, Гетьман Українського козацтва В.Мулява.

     Дійсно, на городищі Возвягеля (Звягеля) гостро відчуваєш подих століть, величезну позитивну енергію і емоційне піднесення від таємничої історії назви міста та під впливом навколишніх чудових краєвидів.

Перша писемна згадка міста з живою і прекрасною назвою Звягель з’явилась у „Літопису Руському” від 1256 року.Тоді Звягель, розташований на порубіжжі Київського і Галицько-Волинського князівств, був західним форпостом Київського князівства.

Відбивши спробу монгольського темника (начальник тьми, тобто 10 тис.воїнів) Куремси (правнук Чингісхана) захопити Крем’янець, Данило Галицький задумав грандіозний похід на Київ з метою об’єднання усіх земель Правобережжя.Проте, несподівано для себе, наштовхнувся на відчайдушний опір князів Болоховської землі і деяких міських осередків Київщини, „...седящих за Татари...”, тобто тих, які сплачували данину татарам.Серед останніх згадується і Звягель (Возвягель, Взвягель).

Спочатку Данило послав сина Шварна на всі тамтешні городи.Але „возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна (княжий управитель) його, вони не дали йому тивунити (збирати данину)...”

     Заручившись підтримкою литовського князя Міндовга, Данило знов пішов на непокірний Возвягель із „силою-силенною війська... город запалив, а людей... оддав їх на поділ – брату своєму, а то – Львові (молодший син князя), інших – Шварнові.”

Коли війська Міндовга, які запізнились на допомогу Данилу, підійшли до Возвягеля, то „...не побачили нічого, тільки самі головні (та) псів, що бігали по городищу.”

Страшні спогади про знищення відлякували людей. Після цього вже ніхто на цьому місці ніколи не селився. Згодом з’явилось поселення нижче за течією, на правому березі Случі, яке згадується у літописах під назвою „Звягль”.

    Від спаленого Возвягеля збереглись до нашого часу залишки двох городищ і неукріпленого селища-посаду, валів і ровів навколо городищ.Сумарна площа укріплень сягає близько 600 кв.м на північному городищі і близько 1500 кв.м – на селищі. Археологи виявили на городищах рештки спалених житла та господарських будівель, оборонних стін, предметів побуту Х11-Х111 ст., кераміку 1Х-Х ст. До унікальних знахідок треба віднести скарб монетних гривень Х11 ст., знайдений у кінці Х1Х ст., та скарб срібних прикрас, знайдений у 1993 р.

     Хай велика магічна сила, яка закодована у назві міста, подолає бар’єр нашої байдужісті до свого минулого! Хай здійсниться зв’язок часів, і ми відчуємо себе нацією з прадавньою великою героїчною і трагічною історією!

     Світлий, сонцесяйний Звягель! Заговори з нами про свою праісторичну таємницю, відкрий завісу свого буття, зміцни наше прагнення до свободи, додай нам повштовху до відродження!