Дрони, армія і Сальвадор

Напередодні Дня захисників і захисниць та Дня територіальної оборони України ми пропонуємо вам прочитати історію про добровольця з позивним Сальвадор і його шлях у війську.

 

У 21 столітті війна зазнала безпрецедентних змін завдяки розвитку технологій. Одним із найважливіших нововведень є використання дронів у військових операціях. Ця технологія не тільки підвищує ефективність військових дій, але й відкриває нові можливості для військовиків, зокрема тих, хто може керувати дронами.

У цій статті ми познайомимося з одним із військових, який керує дронами й навчає цього інших. Як використовувати навички цивільної професії у військовій сфері та як живеться військовим на кордоні з Білоруссю – читайте далі.

Сальвадор

Сальвадор – доброволець, який народився у Німеччині в сім'ї військового. У дитинстві він часто переїжджав з батьками, тому добре знає, що таке військове життя.

Після закінчення технікуму за спеціальністю програміста Сальвадор вирішив присвятити своє життя мирній професії. Він працював віддалено, мав вільний графік і був задоволений своїм життям.

Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Чоловік вирішив, що не може стояти осторонь і пішов добровольцем до територіальної оборони.

"Було відчуття, ніби кацапи прийшли у мій двір. Я не міг стояти осторонь, тому був у перших рядах на вступ. У частину прийшов ще 24 лютого в 140 батальйон. Мені сказали прийти через день, а вже наступного дня о 15:00 я був на посту. Спочатку був звичайним стрільцем, потім перекваліфікувався потроху і став інструктором із безпілотних літальних систем, і ось вже пів року навчаю інших", – розповідає Сальвадор.

Фахівці, такі як цей військовик, на передовій сучасних технологій відіграють непохитну роль у веденні ефективних військових операцій. Існує безліч загроз національній безпеці, а добровольці з територіальної оборони готові працювати будь-коли і у будь-яких умовах, щоб забезпечити безпеку своїх співгромадян. Вони проходять підготовку та тренування, щоб підвищити свої професійні здібності і знання, забезпечити ефективну допомогу в разі кризових ситуацій. Сальвадор спонукає військовослужбовців розвиватися та проходити нові військові курси підготовки й підвищення кваліфікації. Крім того, за цей час військові з цього батальйону налагодили співпрацю з волонтерами та владою, техніку для навчань та безпосередніх спостережних дій отримують також від них.

"Я вдячний усім, але нам потрібна не тільки допомога грошима, а й підтримка моральна. Ми не знаємо, коли закінчиться війна, і це пригнічує. Хочемо, щоб усі це зрозуміли і поставилися серйозно.

Мова йде насамперед про чоловіків. Хлопцям на нулі потрібен відпочинок, і тут варто активізуватися. Знаю, що в місті багато людей, які могли б бути корисними на війні, але, на жаль, вони просто сидять склавши руки.

Я не на фронті, але помічаю, як погіршується мій моральний та психологічний стан. У цьому випадку важливо поговорити з психологом або іншим фахівцем. У мене багато друзів на фронті, і я впевнений, що вони потребують такої ж допомоги.

Війна має свої наслідки, і це особливо відчувається, коли на кілька днів повертаєшся додому".

Вільний час Сальвадор витрачає на роботу та напрацювання нових методів польоту. Політ – це його метод розвіятись, душевна робота, від якої військовий кайфує та відпочиває. Спартанський побут, постійно змінюється місце розташування, він спить на розкладному кріслі біля робочого столу. Іноді їздить в поля на роботу.

На думку добровольця, вся армія тримається на авторитетах, на гідних офіцерах, сержантах, які віддають своє життя та сили людям. І якби не вони, певно, здавались і не було б того духу, який є зараз. За статутом порядок тримається на підпорядкуванні, але фактично він тримається на повазі та ставленні. Надихають люди, які щосили працюють на Перемогу, на них зараз тримається все.

Надія на Перемогу

Сальвадор знає, що його робота є важливою для Перемоги України. Він продовжує працювати, щоб допомогти своїй країні.

Вважає, що Перемога України – це справа часу, але вона вимагатиме великих зусиль і жертв. "Я реаліст по життю, тому, гадаю, Перемога далеко. На мою думку, два три роки праці на всіх рівнях – і все буде. На жаль, бачу таку тенденцію, що люди звикли, розслабилися, не мають запалу та віддачі, яка була в перші пів року війни, і це прикро".

Сальвадор закликає всіх українців допомагати Батьківщині будь-яким способом. Він вважає, що кожен може зробити свій внесок у Перемогу. "Ми не можемо навіть допускати думки, що війна далеко, що ми тут не можемо допомогти. Ми всі в силах наближати Перемогу. Кожному з нас після Перемоги не повинно бути соромно дивитися в очі одне одному".

Цей чоловік – приклад того, як звичайна людина може стати героєм у часи війни. Його історія надихає і показує, що кожен може зробити щось, щоб допомогти своїй країні.