Друк

Допомога для українців понад усе: історія про благодійника Григорія Лапшина

.

Війна усіх нас змусила змінити цінності та погляди на життя. Україна та українці відкрились для світу по-новому. Стали нацією незламності, яка заслуговує на повагу та підтримку світу.

 Абсолютну підтримку ми отримуємо здебільшого й завдяки українцям, які влаштували своє життя за кордоном, проте жити Україною не припинили. Саме таким затятим патріотом, людиною з великим українським серцем є Григорій Лапшин.

Ми згадували його ім’я вже неодноразово, і завжди з почуттям щирої вдячності.

Григорій родом з Баранівки, але вже понад 13 років живе в Німеччині. Він – успішний хірург, який постійно опікується українською медициною, особливо в цей важкий час.

Закінчив Баранівську школу. Про те, яку професію обрати, довго не думав. Завжди знав, що буде гарним хірургом, хотів допомагати людям. Батьки хіміки-технологи чи лікарі Баранівської лікарні, яких узяв собі за приклад, можливо, книги, фільми, чи все разом вплинуло на цей вибір, точно не пригадує. Проте в тому, що це був правильний вибір – впевнений на сто відсотків.

"Приємно, коли до тебе приходять хворі, а йдуть – здоровими. Наприклад, люди на діалізі після трансплантації починають нове життя", – каже лікар.

Григорій вступив до Вінницького національного медичного університету iм. М. І. Пирогова, де навчався 6 років. Потім пройшов інтернатуру на базі КНП "Баранівська центральна районна лікарня" та інституту хірургії і трансплантології ім. Шалімова. Там працював 4 роки.

Коли випала нагода потрапити на стажування у Швейцарію – погодився одразу. Поїхав до університетської клініки Цюриха, побачив, що там працює багато іноземців. Оцінив рівень медицини та зрозумів: це те, про що мріяв, саме на такому рівні він має працювати. Там лікуються тяжкі хворі, працюють лікарі з різних країн. У Григорія виникла ідея подати документи до різних клінік Німеччини, Австрії та Швейцарії, адже на той момент він знав німецьку мову, міг легко нею спілкуватися.

З однієї клініки отримав позитивну відповідь і переїхав до Університетської клініки міста Фрайбург, Німеччина, у 2009 році. Спершу отримав дозвіл на три місяці стажування, інтенсивно працював, приходив і ввечері, і вночі, і на вихідних. Потім підписав контракт на рік як іноземний лікар, який працює під наглядом. Через 6 місяців подав документи на захист диплома, захистив його і отримав акредитацію лікаря, що діє по всій Німеччині.

Після екзамену отримав повноцінний контракт з можливістю ухвалювати рішення самостійно. Став займатися клінічною, науковою роботою та зі студентами.

Якраз у той час разом зі своїм шефом Тобіасом Кеком переїхали до міста Любек на самій півночі Німеччини в Університетську клініку Шлезвіг-Гольштейн.

Зараз вже сім років Григорій там працює та проживає, очолює відділ трансплантації нирки і підшлункової залози.

Допомога українцям

"Я жив, працював в Україні, тож знаю наші проблеми. Люди не усвідомлюють, що все може бути по-іншому, краще, мені хотілося показати це українцям".

Тоді ще в далекому 2009 році виникла ідея запрошувати українців на стажування. Вони пропонували студентам і лікарям працювати в Німеччині, організовували гуртожиток, зустрічали та проводжали. За цей час більш ніж 60 лікарів та 100 студентів, за ініціативи Григорія Лапшина, змогли вчитися у провідних лікарів Німеччини.

"Ми хотіли їх навчити, змінити їхню свідомість, показати як має бути, адже Німеччина – це еталон медицини. У нас є курси, післядипломні проєкти для лікарів Німеччини, Швейцарії, Австрії. Курс на два-три дні коштує близько 800 євро, і всі українські лікарі мали змогу безплатно пройти навчання. Одного разу учасниками стали двоє колег з Вінниці – Тетяна та Андрій Форманчуки, доценти Вінницького інституту, і я вперше побачив, як професор, шеф Тобіас Кек заради двох студентів на два дні автоматично перейшов на англійську, щоб українці його розуміли. Це вразило до глибини душі.

Ми влаштовували спільні майстер-класи з хірургії підшлункової залози. З іншими колегами відвідували Чернівці, бо це місто-побратим Любека, саме туди їхали й німецькі студенти. Своєю чергою, в Німеччину приїздили студенти з Чернівців. Два місяці навчались і отримували стипендію 600 євро. Ми влаштовували для них культурну і клінічну програму", – пригадує Григорій.

Лікар точно знає: в Україні є гарні хірурги, але нам є куди рости, і Німеччина у цьому може стати хорошим прикладом. Пан Григорій став ініціатором цієї практики, бо мало хто знав про Україну, опікувався колегами, допомагав та навчав.

У жовтні 2020 року вісім вантажівок з медичними меблями та обладнанням, які більше не використовували у зв’язку з переїздом Університетської клініки Шлезвіг-Гольштейн у новозбудовані та відремонтовані корпуси у кампусах Кіль і Любек, передали в лікарні Львова, Івано-Франківська, Хмельницького та Чернівців.

"Вантажівки ми відправляли ще перед епідемією COVID-19 – це перша велика акція. Там були ліжка, тумбочки, обладнання, операційні речі для багатьох регіонів України".

Про війну пан Григорій дізнався зі стрічки новин – побачив допис колеги-нефролога зі США. Вона опублікувала карту вибухів в Україні з позначкою міст, які бомбив наш нібито "брат".

З початком війни Григорій Лапшин зустрівся з професором Єнсом Шольцом, генеральним директором Університетської клініки Шлезвіг-Гольштейн. Ця клініка – одна з найбільших в Німеччині, має близько 16000 працівників. Директор – рідний брат канцлера Німеччини Олафа Шольца, тож це дуже допомагало. Професор прийняв його відразу, хоча й має дуже щільний графік. Говорили про те, як можна допомогти Україні. Вигадали, що будуть додавати в кожному імейлі та новині український прапор і посилання на донат через кілька кліків.

За декілька днів назбирали 100 тисяч євро. Приходило на день понад 100 імейлів, які треба було опрацювати, а це дуже багато роботи. Лікаря навіть звільнили на певний час від клінічної роботи, займався програмою допомоги. Налагодив співпрацю з фірмою "Дрегер", що виробляє медичне обладнання. Вони давали обладнання для України на мільйони євро. Загалом зібрали за цей час 4,6 мільйона євро і кожен регіон України отримав певну допомогу.

Житомирщині Григорій теж намагався допомогти, адже це – батьківщина. Відправляли багато обладнання в лікарні Житомира, Звягеля, Баранівки, Коростеня. З офіційним візитом у Німеччині був Юрій Довгополий, головний лікар Житомирської дитячої обласної лікарні. Також на постійному зв’язку з начальником військової адміністрації Іваном Туровським та першим заступником начальника РВА Юрієм Оханським, з якими знайомий особисто.

Куди везти гуманітарку у Німеччині вирішує спеціальна комісія. Вона зв’язується з різними регіонами України, має контакти Міністерства охорони здоров’я України. За цим стоїть дуже багато роботи.

Останню допомогу для нашої області відправили наприкінці минулого року. Чотири дизельні генератори для КНП "Новоград-Волинське міськрайТМО", КНП "Баранівська центральна районна лікарня", КНП Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня та Житомирського медичного інституту. Також теплий одяг, іграшки та багато іншого. Крім цього, в обласну дитячу лікарню направили офтальмологічне обладнання вартістю 13 тис. євро для діагностики та лікування очей. Такого обладнання мало навіть у лікарнях Німеччини. Для КНП "Баранівська центральна районна лікарня" відправили медикаменти, шовні матеріали.

"Я не знаю іншої клініки світу, яка стільки зробила і стільки зібрала б для України", – каже Григорій.

Щоб відправити в Україну допомогу, потрібно докласти багато сил. З перших днів Григорій Лапшин сам телефонував до багатьох фірм і просив допомогу. Хтось давав маски, хтось дезінфекційні розчини, одяг, а хтось – дороге обладнання.

Крім того, для українських пацієнтів влаштовували години прийому. Якщо вони мали хірургічні, онкологічні проблеми, то можна було безплатно лікуватися та консультуватися. Вже більш як 2500 пацієнтів прийняли на лікування в клініці. Також приймають тяжкопоранених військових.

Зараз вже немає змоги так часто надсилати допомогу, але лікар не зупиняється. Подає заявки на гранти, останній отримали на 369 тис. євро. Хочуть закупити обладнання для Житомирської обласної дитячої лікарні, перинатального центру у Чернівцях та Вінницької обласної дитячої лікарні. Ця допомога приїде в середині лютого.

Часто пан Григорій зустрічається з послом України в Німеччині, обговорюють підтримку нашої країни.

За багаторічну співпрацю з українськими медичними та науковими установами і вклад у розвиток української медицини Григорій Лапшин здобув звання почесного професора Вінницького (у 2020 році) і Буковинського (у 2022 році) національних медичних університетів, а також – почесного доктора Київського національного медичного університету (2021 рік). Ще торік у травні Григорій влаштував зустріч керівництва клініки Шлезвіг-Гольштейн з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою та надзвичайним і повноважним послом України в Німеччині Андрієм Мельником. Українці були вражені масштабами допомоги, яку надає клініка.

Григорій Лапшин одружений, має двох синів. Дружина Ольга – українка, за фахом біолог, працює в тій самій клініці. Також у нього є сестра, яка теж проживає в Німеччині: "Моя сестра стоматолог, навчалися в Києві та Мюнхені, вже 5 років працює в Німеччині. Коли почалась війна, вона теж не лишилась осторонь і організувала програму "Болить зубчик" – безплатно пролікувала близько 1500 дітей".

Плани

На майбутнє у них теж грандіозні плани, чекають тільки перемогу. Хочуть зробити все можливе, щоб після перемоги Німеччина побудувала велику клініку в Україні, якої не було до цього часу. Після Другої світової війни так само вчинила Америка, побудувавши Бенджамін Франклін кампус – велику лікарню – подарунок від американського народу німецькому. "Сподіваюся, вдасться реалізувати цей проєкт", – каже Григорій.

Ми досі боремося завдяки військовим і таким людям, які нагадують світу про Україну та усіма силами допомагають. Перемога настане, це лише питання часу. Маємо пам’ятати, завдяки кому ми її вибороли. Дякуємо усім, хто робить все можливе на цьому складному шляху. Перемога вже близько!

 
joomlamodniyportal.ru